ПВС 3*2,5

Параметри гнучкого проводу ПВС 3х2,5

Спроектовано для роботи в ланцюгах змінного струму з напругою до 380 вольт при частоті 50 герц. Згідно визначає стандарту по таблиці 9а пропускає електричний струм з силою 20 А при повітряній прокладці. Оціночна потужність: при 220 V — близько 4,4 кВт; при 380 V — близько 13,2 кВт. Відповідно до таблиці в стандарті ГОСТ 22483-77 один кілометр жили має електричний опір 7,98 Ом при температурі + 20ºС.

Кабельний виріб випускають з трьома струмопровідними жилами з перетином 2,5 мм² кожна. Ізоляційний ПВХ пластикат має товщину не менше 0,8 мм. Оболонка — 1,1 мм. Зовнішній діаметр визначається розрахунковим способом та дорівнює 9,8 мм.

При установці дозволяється здійснювати вигини з мінімальним радіусом 49 мм, що відповідає 5·d.

Проводиться для роботи в умовах помірного клімату при монтажі в будівлях та спорудах з опаленням, захищених від атмосферних впливів (виконання У3 по ГОСТ 15150).

Температура повітря може змінюватися в межах від -15 до +50 ºС. Відносна вологість може приймати значення 98% (відсутність конденсату) при температурі +35 ºС (підвищення температури має супроводжуватися зниженням відносної вологості).

Жила розрахована на нагрівання від електричного струму, який проходить по ній до +70 ºС.

 

Конструктивні елементи з'єднувального проводу ПВС 3х2.5

Три жили скручуються з дроту мідного нелудженого 5 класу гнучкості. Лудження застосовується з метою захисту від корозії для тропічного виконання. Ізоляція виготовляється з полівінілхлоридного пластикату. Після скручування жил, вони полягають в шлангову ПВХ оболонку. Всі порожнечі та нерівності нівелюються оболонкою, перетин провідника наближається до круглого перетину.

 

ПВХ пластикат має кілька рецептур. Одні рецепти застосовуються для виготовлення ізоляційного пластикату, інші — для шлангового пластикату.

 

У загальному випадку компоненти суміші для ПВХ пластикату наступні:

хлористий вініл, який надалі піддається полімеризації (представляє собою смолу та базовий елемент);

стабілізатор — речовина, що підвищує температуру розпаду полімеру (при нагріванні понад 140ºС спостерігається випаровування хлористого водню, воно цю температуру збільшує);

пластифікатор — речовиною, необхідною для отримання пластичного матеріалу та має потрібні технологічні параметри, але введення таких речовин обертається зниженням ізоляційних властивостей та втратою термостійкості;

фарбувальні добавки (не приносять жодної користі матеріалу, але необхідні для візуальної відмінності різних ізольованих струмоведучих жил);

наповнювачі — тальк, карбонат кальцію, кварцове борошно та інші дешеві добавки, покликані знижувати ціну отриманого полімеру.

ПВХ пластикат, взятий для створення оболонки, має хороші характеристики при контакті з вологою та пилом, довготривало витримує сонячну радіацію, забезпечує збереження внутрішніх елементів при розтягуванні та крученні. Для ізоляційного полімеру найбільш вагомими характеристиками є електроізоляційні властивості.