Розподільні блоки — це компактні вузли, які приймають один товстий ввідний кабель і роздають живлення на кілька відхідних ліній. Замість «павука» зі скруток або перевантаженої клеми у щиті з'являється акуратний вузол із нормованим контактом на кожну жилу.
| Параметр | Значення | Де застосовують |
|---|---|---|
| Номінальний струм | 100–250 А | ввідні щити |
| Конфігурація | 1, 2, 3, 4 полюси | 1Ф і 3Ф мережі |
| Ввід | до 35–70 мм² | магістральний кабель |
| Монтаж | DIN-рейка або панель | щит, шафа |
Особливості розподільних блоків
Кросс-модуль об'єднує кілька ізольованих шин в одному корпусі: окремо фази, окремо N і PE. Корпус із самозагасаючого пластику закриває струмовідні частини, тому блок можна ставити у щиті з обслуговуванням під напругою сусідніх апаратів.
- Кросс-модулі 4×7, 4×11, 4×15 отворів — під кількість відхідних ліній.
- Окремі шини N і PE для щитів із системою TN-S.
- Гвинтовий затиск під мідну та алюмінієву жилу.
- Захисні кришки й маркування полюсів.
Як вибрати блок
Струм і переріз вводу
Номінал блоку беруть не меншим за ввідний автомат: 100 А для квартири й невеликого будинку, 160–250 А для приватного будинку з електроопаленням чи невеликого об'єкта. Переріз вводу перевіряють за посадковим отвором клеми.
Кількість полюсів і виходів
Для однофазного щита достатньо блоку 1P плюс окремі шини N і PE. Для трифазного беруть 4P. Кількість виходів рахують із запасом 20–30 % на майбутні лінії.
Де застосовують і що обрати
Розподільні блоки ставлять у ввідних і поверхових щитах, шафах автоматики й на об'єктах із великою кількістю груп. Для дрібної розводки дивіться клемні колодки, для монтажу в щиті — розділ Щити, корпуси та шафи. З виробників радимо ETI.